курва

(-и) мн. курви, курв, курвів.

1. ж.; крим., мол., жрм. Жінка легкої поведінки; повія. Напомаджена без міри і смаку, однозначно — курва професійна (А. Морговський, Смерть у Золотих Пісках); Одного разу ж цілком випадково довідалася, що її Макс дає "уроки музики" її колезі — жінці молодій, з однозначною репутацією курви, яка проплавила своєю непогамовною хіттю і Крим, і Рим, і мідні труби (С. Йовенко, Хіба ти вбивця?); <...> кілька разів навіть зупинявся біля курвів, які стояли на кожному перехресті в білих панчохах, шкіряній амуніції та високих гренадерських чоботях, тримаючи в руках великі парасольки (С. Жадан, Біг Мак). БСРЖ, 302; ЯБМ, 1, 487. * Образно. А весна, взагалі, вже по нишпорках, курва, пішла (О. Ільченко: Світовид, 1994, № 1).

2. ж.; крим. Коханка. — Чого ти там ліжком рипиш, крутишся <...>? — Та оце ж рахую, скільки у мене за жисть курв було, — відповідаю скоренько <...> (В. Дрозд, Життя як життя). ЯБМ, 1, 487.

3. ч.; мол. Образа стосовно особи чоловічої статі. — Можливо, це і є одна з моїх найфатальніших помилок- відповідаєш, аби він, курва, відчепився (Ю. Андрухович, Московіада).