мент

(-а) ч.

1. крим., тюр., мол. Міліціонер; будь-який працівник правоохоронних органів. — Зрозумій одну таку штуку: ми тут без тебе спокійно жили, своїх порядків не встановиш, без ментів навчимо (В. Гужва, Плато над прірвою); Ви не повірите, але поет уперше пошкодував, що він не мент (Б. Жолдак, Бог буває); <...> у дворику глухому І Зненацька виник сірий мент (Ю. Позаяк, Шедеври); От ви скажіть, нащо малоліток саджаєте з дорослими? Ви — начальство, менти, закон? (Ю. Покальчук, Те, що на споді); Часи були такі собі — брежнєвські, співали закордонні негри з групи "Боні М" та всі поголовно вдягали джинси. За доляри, як і гомосексуалізм, менти вісім років давали (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). БСРЖ, 346; СЖЗ, 66; ЯБМ, 28.

2. крим. Дружинник. СЖЗ, 66.

3. тюр. Контролер колонії. СЖЗ, 66.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мент — мент іменник чоловічого роду короткий проміжок часу розм. Орфографічний словник української мови
мент — див. МИТЬ. Словник синонімів Караванського
мент — див. мить Словник синонімів Вусика
мент — I -у, ч., розм., поет. Дуже короткий проміжок часу; момент, мить. В один мент. II -а, розм. Міліціонер. Великий тлумачний словник сучасної мови
мент — МЕНТ¹, у, ч., розм. Дуже короткий проміжок часу; момент, миг. Море сліпило. Воно все розцвіталось срібними квітками. І хоч вік їх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замість зів'ялої квітки розпускалася сотня нових (М. Словник української мови у 20 томах
мент — мент I.мить, момент (ст): Кожний його рух був повільний і зосереджений. Обличчя на мент знерухоміло (Нижанківський) мент II.вул. поліціянт (м, ср, ст)|| = ґліна Лексикон львівський: поважно і на жарт
мент — А, ч. Міліціонер. Й маніпусінький на травинці мент сюрчатиме у сюрчалку (Ю. Позаяк). Отож, цілком природно, що Кононович культивує образ приватного детектива, а не «класного мента», як це робиться в російській маскультурі (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
мент — в оди́н миг (мент), перев. з дієсл. Дуже швидко, миттю. Її жаль перекинувся в один миг у велику радість (Л. Мартович); В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї (М. Коцюбинський); Кореспондент.. Фразеологічний словник української мови
мент — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Словник синонімів української мови
мент — Мент, літер. моме́нт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мент — МЕНТ, у, ч., розм. Дуже короткий проміжок часу; момент, миг. Море сліпило. Воно все розцвіталось срібними квітками. І хоч вік їх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замість зів’ялої квітки розпускалася сотня нових (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
мент — Мент, -ту м. Мигъ. у-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за 'дним переміняється. Г. Барв. 466. Словник української мови Грінченка