1. Словник жарґонної лексики української мови

мудак

(-а) ч.

1. крим.; вульґ., зневажл. Наївна людина. ЯБМ, 2, 42.

2. крим., мол., жрм; вульґ., зневажл., лайл. Дурна, нікчемна, шкідлива людина. Бузок палає на вікні / Мудак малює мертве тіло (С. Процюк: Нова дегенерація); — Як добре, що усе це є: жінки, вино і спека! (Хоч я насправді пив "Байкал" і думав — "мудаки"<...>) (В. Неборак, Літаюча голова); Мата Харі була в парі із якимсь мудаком (В. Цибулько, Майн кайф); Я просто вийду з "Арбатської" на Новий Арбат, себто на проспект імені мудака Калініна, і йтиму ним аж до кіноконцертного залу "Октябрь" (Ю. Андрухович, Московіада); <...> а ще кажуть — розумна нація, батьківщина мислителів, читав я їхнього Фіхте — мудак з мудаків (А. Дністровий, Невідомий за вікном); [Руслан:] <...> я — нездара! Повне ніщо! Пшик! Смердючий, дрібний і пихатий! ... Шмаркля! Нікчема! Мудак! (В. Діброва, Поетика застілля). ПСУМС, 45; ЯБМ, 2, 42.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мудак — -а, ч., вульг. Про нудного, набридливого невдаху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мудак — А, ч., лайл. Дурень. Треба було не питатися, а стояти в черзі, як усі. Мудак. (Ю. Андрухович). Веселих свят, старий мудаче (Ю. Андрухович). Хто він такий, цей паршивий мудак з рожевими щічками? (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу