мусор

(-а) ч.,мн. мусори, -ів, крим., мол.;презирл. Міліціонер, працівник правоохоронних органів Все змінилось Тільки "мусор" / Косо дивиться як і дививсь (П. Вольвач, Кров зухвала), — Затягає мене у свою конуру падла дільничий, — розповідала Вітьці якось Настя, — Домашніми котлетами та парфумами від нього, козла тхне Морда вилискує від ситості і нічого людського в очах, — мусор одне слово<...> — Кругом мусори, мусори суки! Куди од них дінешся, — обурювався Сашко (М. Омельченко, Свято біди), А ти бігав, когось будив, викликали швидку і мусорів — усе це не мало вже ніякого значення (Ю. Андрухович, Московіада). БСРЖ, 362; СЖЗ, 69; ТСРОЖ, 108.