1. Словник жарґонної лексики української мови

навести

(наведу, наведеш) док.; кого на що.

1. крим., міл. Вказати на об'єкт злочину. БСРЖ, 368.

2. мол. Розкрити певні секрети. Один друг навів мене на класний і не дуже башльовий кабак. ПСУМС, 47.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навести — навести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навести — [навеисти] -еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. -в'іў, -веила; нак. -еиди, -еид'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. навести — див. наводити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навести — НАВЕСТИ́ див. наво́дити. Словник української мови у 20 томах
  5. навести — наве́сти: ◊ ґлянц наве́сти → ґлянц Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. навести — наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила?... Фразеологічний словник української мови
  7. навести — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  8. навести — Наве́сти́, -веду́, -веде́ш; наві́в, навела́, -вели́; наві́вши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. навести — НАВЕСТИ́ див. наво́дити. Словник української мови в 11 томах
  10. навести — Навести см. наводити. Словник української мови Грінченка