нафіґ

у знач. займ., присл., кому що; жрм. Для чого. [Аркан:] <...> Нафіґ взагалі нам ця морока? Набридло все це... самоутвердження (Б. Жолдак, Голодна кров); <...> Сільві навіть позичила туркам анальгін, хоч на фіґ їм анальгін, не розумію (С. Жадан, Біг Мак); А на фіґа тепер чесні книжки? Ніхто не розуміє (Книжник, 2000, № 4). // Ні для чого. Зі смертю пані Рені вона відгородилася від усіх. Світ став "картонним" і нафіґ не потрібним (Л. Дереш, Культ). БСРЖ, 378; ПСУМС, 73.