1. Словник жарґонної лексики української мови

наївняк

ч.; мол.

1. (-а) жарт. Наївна людина. — Давай не будемо про це. Звичайна історія. Нічого нового. Ще один наївняк пошився у дурні (В. Гужва, Плато над прірвою); Шукав, наївняк, ідеалу в забутому Богом райцентрі (А. Морговський, Смерть у Золотих Пісках). БСРЖ, 371.

2. (-у) у знач. збірн. Про наївних людей, вчинки. Його поведінка останнім часом — суцільний наївняк (Запис 1999 р.). БСРЖ, 371.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наївняк — НАЇВНЯ́К, а́, ч., розм., ірон. Наївна людина. – От наївняк, знизав плечима Геннадій. – На ваші традиційні візерунки йде навалом нове мистецтво, підсвідомого... – Безумства?! – завоїсто підказав гранувальник (І. Словник української мови у 20 томах