1. Словник української мови у 20 томах

наївняк

НАЇВНЯ́К, а́, ч., розм., ірон.

Наївна людина.

– От наївняк, знизав плечима Геннадій. – На ваші традиційні візерунки йде навалом нове мистецтво, підсвідомого... – Безумства?! – завоїсто підказав гранувальник (І. Волошин);

– За вісх не розписуйся, – заперечив Порфир .. – Наївняк ти. Правдою хочеш жити, ну, то й живи (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наївняк — ч.; мол. 1. (-а) жарт. Наївна людина. — Давай не будемо про це. Звичайна історія. Нічого нового. Ще один наївняк пошився у дурні (В. Гужва, Плато над прірвою); Шукав, наївняк, ідеалу в забутому Богом райцентрі (А. Морговський, Смерть у Золотих Пісках). Словник жарґонної лексики української мови