1. Словник української мови у 20 томах

наївно

НАЇ́ВНО.

Присл. до наї́вний.

Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (О. Копиленко);

Йому здавалося, що все він говорить наївно (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наївно — наї́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. наївно — Присл. до наївний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наївно — Наї́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. наївно — НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний. Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (Коп., Лейтенанти, 1947, 83); Йому здавалося, що все він говорить наївно (Гончар, IV, 1960, 66). Словник української мови в 11 томах