1. Словник української мови в 11 томах

наївно

НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний.

Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (Коп., Лейтенанти, 1947, 83);

Йому здавалося, що все він говорить наївно (Гончар, IV, 1960, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наївно — наї́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. наївно — Присл. до наївний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наївно — НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний. Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (О. Копиленко); Йому здавалося, що все він говорить наївно (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. наївно — Наї́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)