ничка

(-и) ж.

1. крим. Потаємне місце для зберігання заборонених чи крадених предметів. БСРЖ, 387; СЖЗ, 74.

2. мол. Схованка. Ми з другом, щоб обмити атестат, купили пляшку напівзабутого нині болгарського солодкого вина "Варна". І шукали таку "ничку", щоб вчителі "не спалили" (О. Червінський, Ничка); Найкомфортабельніші ж "нички" в зимову пору для них — на столичному залізничному вокзалі. Можна знайти собі раба — з таких же бродяжок або "домашніх синків", що випадково трапляються на дорозі, й примусити їх жебракувати для себе (УМ, 24.02.2001). БСРЖ, 387; ПСУМС, 48.

3. мол. Гроші чи запаси на чорний день. ПСУМС, 48.

4. мол. Місце, де можна дістати спиртне, — маґазин, особисті запаси та ін. Відтоді шулявські, а пізніше дарницькі реалії життя виробили у мені стійку асоціацію "ничка — спиртне" (О. Червінський, Ничка). БСРЖ, 387.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ничка — И, ж. Схованка. Ми оселили їх в якійсь ничці в Тернополі (Д. Корчинський). Його стара хата була єдиним місцем, де можна тримати крадений товар. Безпечнішої нички не знайти (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу