1. Словник жарґонної лексики української мови

позбавити

син.

позбавити когось свого товариства: бортонути, відшити.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбавити — позба́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позбавити — див. позбавляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позбавити — ПОЗБА́ВИТИ див. позбавля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. позбавити — позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю. Фразеологічний словник української мови
  5. позбавити — ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити. Словник синонімів української мови
  6. позбавити — ПОЗБА́ВИТИ див. позбавля́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. позбавити — Позбавити, -влю, -виш гл. Лишить. Най ся багач не хвалить, що мя Гандзі позбавить. Чуб. V. 39. Бодай ти, мати, в світі не жила, що ти Ганнусі життя позбавила. Чуб. V. 54. Словник української мови Грінченка