1. Словник жарґонної лексики української мови

понтовий

(-а, -е) мол.

1. несхвальн. Той, який демонструє свою позірну вищість. Він завжди був понтовий перець. БСРЖ, 460; ПСУМС, 55.

2. Про річ, одяг і т. п. як засіб чийогось самовихваляння, пихи. Сєва мав власну майстерню на базарі, де гострив все — від "понтових" щипчиків для нігтів до сокир (В. Діброва, Збіговиська).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понтовий — А, -е. Хвалькуватий. Я не люблю ці дурацькі тусовки: всі понтові — аж погано. Словник сучасного українського сленгу