1. Словник жарґонної лексики української мови

понт

(-у) ч.

1. крим., мол. Обман, хитрість; видимість чогось. Але автора немає. Немає й літератури. Не пробуджує думку, не витискає почуттів — суцільні понти й виверти, або "соціяльний заказ-з-з-з" (Книжник, 2001, № 19). БСРЖ, 459; СЖЗ, 82; ТСРОЖ, 157; ЯБМ, 206.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понт — -у, ч., жарг. Апломб, гонор; кураж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. понт — Море Словник чужослів Павло Штепа
  3. понт — ПОНТ ◇ Бра́ти / взя́ти на пу́шку (на понт) див. бра́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. понт — У, ч., понти, -ів, мн. 1. Безпідставні вихваляння, снобізм, самовпевненість. Вона спокійнісінько, без зайвих понтів подзвонила подружці і попросила за нею заїхати (І. Карпа). Ніяких мульок, ніяких понтів (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу