1. Словник жарґонної лексики української мови

похиляти

(-яю, -яєш) док., (куди); мол. Піти кудись. — Я б не відмовився зараз і від одеколону — сказав Вітько. — Так, треба ж засосати ще... — погодився Сашко. — Похиляли в наш регіон (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 467.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похиляти — похиля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. похиляти — -яю, -яєш, недок., похилити, -хилю, -хилиш, док. 1》 перех. Надавати похилого положення; починати хилити; нахиляти. || Своєю силою примушувати нахилитися, схилитися кого-, що-небудь; відтягати вниз своєю вагою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похиляти — ПОХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док. 1. кого, що. Надавати похилого положення; починати хилити; нахиляти. Всі стали тихо, всяк свій спис Додолу похиляє (Леся Українка); – Якби я [Лис] завітрив [учув] десь якусь засідку... Словник української мови у 20 томах
  4. похиляти — ВІДТЯГА́ТИ (тягнути вниз своєю вагою), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ПОХИЛЯ́ТИ. — Док.: відтягти́, відтягну́ти, обтягну́ти (обтягти́), похили́ти. Дві чорних важких коси відтягали назад дівочу голову (М. Словник синонімів української мови
  5. похиляти — ПОХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док. 1. перех. Надавати похилого положення; починати хилити; нахиляти. Всі стали тихо, всяк свій спис Додолу похиляє (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. похиляти — Похиля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл. 1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. О. 1861. XI. 44. Тогді Кішка Самійло... Словник української мови Грінченка