поцик

(-а) ч.; мол.; зневажл. Те саме, що поц. Я збагнула вже доволі пізно, що в чоловікові повинна також бути жіночність, я маю на увазі не жіноподібних поциків, а сильного чоловіка, який може собі дозволити бути м'яким і слабким. Але — дозволити! (Ю. Покальчук, Те, що на споді).