піддатий
(-а, -е) жрм. П'яний. У мене було вже кілька приводів у міліцію. Поставили на облік, але нічого серйозного — то за бійку, то за те, що був піддатий, або за те, що розбили вітрину в кінотеатрі (Ю. Покальчук, Те, що на споді); А я, вже піддатий, не знати чому розлютився й виплеснув чарку йому в обличчя (О. Яровий, Чекання несподіванки); Усі жертви братів-убивць потрапляли до їхніх рук "піддаті". На свою біду (ПіК, 2002, № 5). БСРЖ, 445; ЯБМ, 174.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me