підер

(-а) ч.

1. жрм, зневажл. Гомосексуаліст. Олег з варягами <...> перебив авторитетів хозарських, мечами й секірами постинав їхні голови, а тих, що лишилися живими, сраками на гострі палі повстромлював — "підерами" (сексуальними меншинами) зробив (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис); <...> Але ти дав мені того підара перечитати. — Лорда Уайльда? (Р. Кухарук, Любити хлопчика).

2. мол., жрм; зневажл., лайл. Нікчемна людина, дії і вчинки якої викликають роздратування, обурення. — Нє, — знову засміявся наркоман. — Ти не казьол. Ти підер, поняв? Я тебе знаю, ти з восьмого училища. Підер! (Ю. Андрухович, Рекреації); — Gorky був сифілітиком? — Підаром він був (С. Жадан, Балади про війну і відбудову); <...> слухав, а тоді тикав прокуреним пальцем: ти мужик, а ти підар, пшол вон! (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 434; ЯБМ, 158.