1. Словник жарґонної лексики української мови

розбити

(-зіб'ю, -зіб'єш) док., що; жрм. Розміняти гроші. — Іллюхо, розбий соточку на гривні! (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 496.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбити — розби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбити — див. розбивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбити — РОЗБИ́ТИ див. розбива́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. розбити — лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь. Фразеологічний словник української мови
  5. розбити — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
  6. розбити — Розби́ти, розіб’ю́, розі́б’єш, -б’є, б’ють; розби́й, -би́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розбити — РОЗБИ́ТИ див. розбива́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. розбити — Розбити, -ся см. розбивати, -ся. Словник української мови Грінченка