1. Словник жарґонної лексики української мови

розбірка

(-и) ж.

1. крим. З'ясування стосунків, розв'язування конфліктів у кримінальному середовищі (звичайно із застосуванням насильства, бійками, вбивством). Кримінальні розбірки почалися в Миколаєві (День, № 29); 19 березня члени двох бандитських груп влаштували "розбірку" з автоматними чергами в центрі Одеси — Дюковському паркові (День, 30.03.1999). СЖЗ, 89; ТСРЯ, 530; ТСРОЖ, 173; ЯБМ, 1, 272. 2. мол., жрм. З'ясування обставин конфлікту, обговорення спірних питань. Ювілейні розбірки "Піснярів" (День, 1.10.1999). ТСРЯ, 530.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбірка — РОЗБІ́РКА, и, ж., жарг. З'ясування обставин якої-небудь справи; // перев. мн. Суперечка, сварка. Бандитські розбірки. Словник української мови у 20 томах
  2. розбірка — И, ж. З'ясування стосунків за допомогою силових методів. Я не прихильник розборок в інеті, та й в реалі також, але коли йдеться про мою честь і гідність, то тут вже діють зовсім інші принципи (Інтернет). Бо їй до лампочки конфесії і всі оті розборки між ними (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу