1. Словник жарґонної лексики української мови

сачкувати

(-кую, -куєш) недок.; жрм. Ледарювати; відмовлятися від виконання певних дій, обов'язків, посилаючись на причини, частіше вигадані. Те, що Шахнович "сачкував" на своїй начальницькій посаді, я не вважаю чимось винятковим — таких начальників у радянській бюрократичній машині був легіон (В. Шовкун, Система проти "я"); Вона вже закінчувала другу склянку лікеру, а я безбожно сачкував, здригаючись при одному спогаді про присмак "одеколону". — Чому ти не п'єш? — Завтра в дорогу... (С. Бортніков, Чистильник). ПСУМС, 62; Югановы, 198; ЯБМ, 2, 316.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сачкувати — сачкува́ти дієслово недоконаного виду ухилятися від праці; пропускати навчальні заняття розм. Орфографічний словник української мови
  2. сачкувати — Ую, -уєш, недок., сачконути, -ну, -неш, док. 1. Пропускати щось, ухилятися від виконання. Ні, сачконути не вийде (О. Забужко). 2. Недбало виконувати роботу. 3. Лінуватися. Якби він не сачкував у навчанні, то був би дуже здібним учнем. Словник сучасного українського сленгу