1. Словник жарґонної лексики української мови

скотинка

(-и) ж.

1. крим. Людина. БСРЖ, 543; ЯБМ, 2, 346.

2. мол.; зневажл. Те саме, що скотина 2. Скотинка — термін, який означає дівчину легкої поведінки, легкої доступності. Часто С. сприймають як повію й брутально з нею поводяться. <...> Термін запозичений Маркіяном в одного державного службовця під час спільного обслуговування їх повією в готелі "Україна" (Синопсис станіславський необов'язковий).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скотинка — скоти́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скотинка — -и, ж., збірн. Пестл. до скотина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скотинка — СКОТИ́НКА, и, ж., збірн. Пестл. до скоти́на 1. Дома довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів – словом, усе (Г. Хоткевич); [1-й чоловік:] Ану, рушаймо!... Словник української мови у 20 томах
  4. скотинка — СКОТИ́НКА, и, ж., збірн. Пестл. до скоти́на 1. Дома довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів — словом, усе (Хотк., І, 1966, 102); [1-й чоловік:] Ану, рушаймо!... Словник української мови в 11 томах
  5. скотинка — Скотина, -ни ж. = скот. Ой вечером та долиною ішов пастух з скотиною. н. п. ум. скотинка, скоти́ночка. Словник української мови Грінченка