слоїк

(-а) ч.; мол. Пляшка, найчастіше з алкоголем або з-під нього. Як там слоїк, ще не порожній? ПСУМС, 64. // і жрм. Банка з самогоном. <...> давненько нудить світом по підвалах шістдесятирічна "Японка" — бабище з пласким обличчям, яка відписала дарчу на двокімнатну квартиру на Подолі за трилітровий слоїк самогону (ПіК, 2001, № 18). ПСУМС, 64.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слоїк — сло́їк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. слоїк — Сло́їк. Флакон, баночка Ціна одного слоїка 1 зр[иньский], 2 зр[иньских], 3 зр[иньских] і 5 зр[иньских]. Щоденна висилка за попередним надісланєм або за побранєм належитости (Б., 1907, рекл.) // пол. słoik — скляна банка; укр. діал. слоїк — те саме. Українська літературна мова на Буковині
  3. слоїк — Банька, сов. банка; (з ліками) флякон, сов. флакон. Словник синонімів Караванського
  4. слоїк — див. банка Словник синонімів Вусика
  5. слоїк — -а, ч. Висока посудина зі скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. || Флакон, у якому тримають ліки, помаду тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. слоїк — СЛО́ЇК, а, ч. Висока посудина із скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. Словник української мови у 20 томах
  7. слоїк — сло́їк скляна банка (м, ср, ст): На третьому поверсі, там, де моє помешкання, одне з вікон відчинене, і я виразно бачу вазонок з ґеорґінією і слоїк, обв'язаний хустинкою (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. слоїк — ПЛЯ́ШЕЧКА (невелика пляшка), ШКА́ЛИК заст., КАЛАМА́Р заст.; ФЛАКО́Н, СЛО́ЇК, СЛОЙ (для ліків, парфумів тощо). У пляшечці з-під ліків масно поблискувала олія (Л. Первомайський); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки (М. Словник синонімів української мови
  9. слоїк — Сло́їк, -їка, у сло́їку; -їки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. слоїк — СЛО́ЇК, а, ч. Висока посудина із скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. Словник української мови в 11 томах