1. Словник жарґонної лексики української мови

стукач

(-а) ч.

1. крим., жрм; зневажл. Донощик, інформатор. — Ні, ні! Комуністом я ніколи не був. Ні, вибачте, стукачем. Я все життя був українським націоналістом (Є. Дудар, Хунта діє); Один мій колега теж пішов у КДБ, закінчивши філологію. Він був стукачем у нашому студентському середовищі (Час, 1999, № 12). БСРЖ, 572; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97; ТСРОЖ, 208; ЯБМ, 2, 393.

2. муз. Барабанщик. ПСУМС, 67.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукач — стука́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стукач — див. шпигун Словник синонімів Вусика
  3. стукач — СТУКА́Ч, а́, ч. 1. Те саме, що сту́калка 1. Виходив з контори, пірнав у гущу осінньої ночі і прислузався, як калатав стукач навкруг подвір'я (М. Коцюбинський); Тільки чуть було, як по хлівах чмихає тварина. Стукач десь стукав, та далеко (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. стукач — А, ч. Донощик. Робіть, як знаєте, рубайте мою голову, але стукачем я вашим не буду (Ю. Андрухович). Я поважаю цей сайт, його авторів, його відвідувачів, а тебе я вважаю «стукачем» (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  5. стукач — -а, ч., жарг. Донощик, виказувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стукач — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови