стукач
СТУКА́Ч, а́, ч.
1. Те саме, що сту́калка 1.
Виходив з контори, пірнав у гущу осінньої ночі і прислузався, як калатав стукач навкруг подвір'я (М. Коцюбинський);
Тільки чуть було, як по хлівах чмихає тварина. Стукач десь стукав, та далеко (Б. Грінченко).
2. жарг. Донощик.
Євграф Фірсович мовчав. При слові “термідор” щось тьохнуло йому в грудях, і він скоса глянув убік, чи не чув їхньої розмови стукач Петька... (Б. Антоненко-Давидович);
Я тобі зараз ще більше розкажу про нього. Нема сумніву – він стукачем у німців (Б. Харчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стукач — стука́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- стукач — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- стукач — А, ч. Донощик. Робіть, як знаєте, рубайте мою голову, але стукачем я вашим не буду (Ю. Андрухович). Я поважаю цей сайт, його авторів, його відвідувачів, а тебе я вважаю «стукачем» (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
- стукач — (-а) ч. 1. крим., жрм; зневажл. Донощик, інформатор. — Ні, ні! Комуністом я ніколи не був. Ні, вибачте, стукачем. Я все життя був українським націоналістом (Є. Дудар, Хунта діє); Один мій колега теж пішов у КДБ, закінчивши філологію. Словник жарґонної лексики української мови
- стукач — -а, ч., жарг. Донощик, виказувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стукач — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови