тичинка

(-и) ж.; шк.; жарт. Український поет П. Г. Тичина. По залу роздавалися невеличкі оголошення: УОНТЕД: Тичина Павло Григорович ("Тичинка") (Л. Дереш, Культ).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тичинка — тичи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тичинка — ТИЧИ́НКА, и, ж. 1. Зменш. до тичи́на. По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Панас Мирний). 2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Словник української мови у 20 томах
  3. тичинка — -и, ж. 1》 Зменш. до тичина. 2》 бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тичинка — Чоловічий генеративний орган квітки, який продукує пилок; в покритонасінних рослин складається з тичинкової нитки і пиляка. Універсальний словник-енциклопедія
  5. тичинка — ТИЧИ́НКА, и, ж. 1. Зменш. до тичи́на. По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Мирний, IV, 1955, 205). 2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Словник української мови в 11 томах
  6. тичинка — Тичина, -ни ж. = тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 181. ум. тичинка, тичи́нонька, тичиночка. Словник української мови Грінченка