тичинка
ТИЧИ́НКА, и, ж.
1. Зменш. до тичи́на.
По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Мирний, IV, 1955, 205).
2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок.
Діловито він [джміль] хазяйнував між тичинок, потім виліз звідти, весь у золотому пилку, і, знявшись у повітря, зник за пущами (Донч., VI, 1957, 195);
Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тичинка — тичи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тичинка — ТИЧИ́НКА, и, ж. 1. Зменш. до тичи́на. По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Панас Мирний). 2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Словник української мови у 20 томах
- тичинка — (-и) ж.; шк.; жарт. Український поет П. Г. Тичина. По залу роздавалися невеличкі оголошення: УОНТЕД: Тичина Павло Григорович ("Тичинка") (Л. Дереш, Культ). Словник жарґонної лексики української мови
- тичинка — -и, ж. 1》 Зменш. до тичина. 2》 бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тичинка — Чоловічий генеративний орган квітки, який продукує пилок; в покритонасінних рослин складається з тичинкової нитки і пиляка. Універсальний словник-енциклопедія
- тичинка — Тичина, -ни ж. = тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 181. ум. тичинка, тичи́нонька, тичиночка. Словник української мови Грінченка