тулити

безос., (кого); нарк. Давати ефект від куріння марихуани. Скільки вже скурили і зовсім не тулить. ПСУМС, 70.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тулити — тули́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тулити — Тиснути, прикладати, горнути; (до себе) пригортати, притуляти, притискати; (на тісному місці) купчити, нагромаджувати; (пироги) ліпити; (справу) пришивати; (щось до кого) прилучати, в'язати з ким; (у жони) нав'язувати. Словник синонімів Караванського
  3. тулити — ТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, недок., кого, що. 1. Притискати, прикладати що-небудь до чогось або пригортати кого-, що-небудь. Обіймала [Марічка] за шию Івана та, тулячи до його лиця біляву голівку, стиха співала йому над вухом (М. Словник української мови у 20 томах
  4. тулити — Лю, -лиш, недок. 1. Йти. 2. Нав'язувати, пропонувати. Вони слухають ту музичку, яку їм тулять з екранів моднуватоолігофренічні діджеї (Молоко). * впарювати, втирати. Словник сучасного українського сленгу
  5. тулити — тулю, тулиш, недок., перех. 1》 Притискати, прикладати що-небудь до чогось або пригортати кого-, що-небудь. 2》 Розташовувати, поміщати що-небудь у тісному місці. 3》 З'єднувати докупи. || розм. Ліпити (вареники, пироги). 4》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тулити — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. Словник синонімів української мови
  7. тулити — Тули́ти, тулю́, ту́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тулити — ТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, недок., перех. 1. Притискати, прикладати що-небудь до чогось або пригортати кого-, що-небудь. Обіймала [Марічка] за шию Івана та, тулячи до його лиця біляву голівку, стиха співала йому над вухом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. тулити — Тулити, -лю, -лиш гл. 1) Прижимать, прикладывать, прилагать. Кожну сорочку тулила вона до лиця, до сухих безслізних очей. Левиц. І. 37. Тулила, неначе ненька свою дитину до грудей. Стор. МПр. 16. Словник української мови Грінченка