1. Словник жарґонної лексики української мови

урюк

(-а) ч.; крим.; ірон. або зневажл. Казах, татарин. БСРЖ, 615; ЯБМ, 2, 453. // Житель Середньої Азії. — Ти, Яромурче, хто? — Тобто? — Урюк? — Тобто? — Ну, тобто. Схож на чучмека (Р. Кухарук, Любити хлопчика). Югановы, 229.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урюк — урю́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. урюк — УРЮ́К, у, ч. 1. Плоди абрикоси, висушені з кісточкою. Коли ж зимою плов запахкотить З урюком, що палає, мов жаринки, Він візьме в пучку рису – І на мить Відчує літній присмак соломинки (П. Воронько). 2. Місцева назва абрикоси (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  3. урюк — А, ч. Косоокий — представник азіатських національностей. Урюки продають на нашому базарі сухофрукти. Словник сучасного українського сленгу
  4. урюк — -у, ч. 1》 Плоди абрикоси, висушені з кісточкою. 2》 Місцева назва абрикоси (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. урюк — УРЮ́К, у, ч. 1. Плоди абрикоси, висушені з кісточкою. Коли ж зимою плов запахкотить З урюком, що палає, мов жаринки, Він візьме в пучку рису — І на мить Відчує літній присмак соломинки (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 86). Словник української мови в 11 томах