1. Словник жарґонної лексики української мови

халява

(-и) ж.

1. крим., мол. Задоволення потреб, отримання чого-небудь за чужий рахунок, безкоштовно. Боже, як ми любимо халяву! Та й як її не любити — це у нас в менталітеті (ПіК, 2001, № 21); Ходім, бо ще накриють на гарячому — не міг ніяк відтягнути калушанина від "халяви" (СМ, 22.05.1998); Досить часто наївність громадян, які мріють про "халяву", значно переростає їхню свідомість (СМ, 5.02.1999). БСРЖ, 641; ПСУМС, 75.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халява — халя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. халява — див. рот; слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. халява — ХАЛЯ́ВА, ХОЛЯ́ВА и, ж. 1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. халява — халява щось дармове, безплатне (м, ср, ст) ◊ проскочити на халя́ву здобути без зусиль (ср, ст): Треба було платити за кожен семестр по 600 злотих та за кожен іспит ще по шість додаткових злотих. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. халява — И, ж., знев. Дівчина. Де ти зняв цю халяву? Вона просто потворна! Словник сучасного українського сленгу
  6. халява — -и, ж. 1》 Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Робити з губи халяву — брехати, обіцяти нездійсненне. 2》 перен., лайл. Неохайна, розбещена чи скупа людина. 3》 розм. Про щось дармове, безплатне. На халяву — задарма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. халява — вско́чити ви́ще халя́в. Потрапити в неприємне, скрутне становище. — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, — а то ще вскочиш вище халяв (М. Коцюбинський). лиза́ти халя́ву (чо́боти, череви́ки і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  8. халява — Халя́ва, -ви, -ві; -ля́ви, -ля́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. халява — ХАЛЯ́ВА, и, ж. 1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Мирний, III, 1954, 391)... Словник української мови в 11 томах