халява
ХАЛЯ́ВА, и, ж.
1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку.
Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Мирний, III, 1954, 391);
Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (Тулуб, В степу.., 1964, 125);
Чоботи з жовтої юхти, з довгими дебелими халявами справді здавались непомірними і важкими для легкої, красивої фігури Черниша (Гончар, III, 1959, 330);
*У порівн. Роксолана знизу дивилась на обличчя Михайликове, від сонця чорне, як халява (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 16).
♦ Лиза́ти халя́ви (халя́ву) в кого — підлабузнюватися до кого-небудь.
Стояли ліктори, а цар… Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се… Хоч півдинарія позичив (Шевч., II, 1963, 350);
Роби́ти з губи́ халя́ву див. губа́¹;
Роби́ти з пи́ска халя́ву див. пи́сок;
Розпусти́ти язика́ (мо́рду), як (мов) халя́ву — те саме, що ла́ятися 1.
— Годі лиш, батьку! — крикне Брюховецький. — Чого се розпустив морду, як халяву? (П. Куліш, Вибр., 1969, 181);
— Ти чого, відьмо.., язика, мов халяву, розпустила? (Стельмах, І, 1962, 465);
Уско́чити ви́ще халя́в — потрапити в яку-небудь біду, халепу.
— Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, — а то ще вскочиш вище халяв (Коцюб., І, 1955, 375).
2. перен., лайл. Неохайна, розпутна чи скупа людина.
Тут Бахус п’яний обізвався, Венеру лаяти начав..: — Пійди [піди] лиш ти к чортам, плюгава, Невірна, пакосна, халява! (Котл., І, 1952, 97);
— А ти, кажеш літом і свічки не світиш! Жалієш грошей. Ех ти, халява (Мирний, IV, 1955, 128).
Значення в інших словниках
- халява — халя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- халява — див. рот; слабодухий Словник синонімів Вусика
- халява — ХАЛЯ́ВА, ХОЛЯ́ВА и, ж. 1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- халява — халява щось дармове, безплатне (м, ср, ст) ◊ проскочити на халя́ву здобути без зусиль (ср, ст): Треба було платити за кожен семестр по 600 злотих та за кожен іспит ще по шість додаткових злотих. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- халява — И, ж., знев. Дівчина. Де ти зняв цю халяву? Вона просто потворна! Словник сучасного українського сленгу
- халява — (-и) ж. 1. крим., мол. Задоволення потреб, отримання чого-небудь за чужий рахунок, безкоштовно. Боже, як ми любимо халяву! Та й як її не любити — це у нас в менталітеті (ПіК, 2001, № 21); Ходім... Словник жарґонної лексики української мови
- халява — -и, ж. 1》 Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Робити з губи халяву — брехати, обіцяти нездійсненне. 2》 перен., лайл. Неохайна, розбещена чи скупа людина. 3》 розм. Про щось дармове, безплатне. На халяву — задарма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- халява — вско́чити ви́ще халя́в. Потрапити в неприємне, скрутне становище. — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, — а то ще вскочиш вище халяв (М. Коцюбинський). лиза́ти халя́ву (чо́боти, череви́ки і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- халява — Халя́ва, -ви, -ві; -ля́ви, -ля́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)