халявник
(-а) ч.; мол. Людина, яка користується чим-небудь безкоштовно або за чужий рахунок; нахлібник, нероба. "Наша Україна": тут "халявників" найбільше (ПіК, 2002, № 5). БСРЖ, 641.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me