1. Словник жарґонної лексики української мови

хана

(-и) ж., також у знач. безос.-пред., кому; крим., жрм.

1. несхвальн. Кепський стан справ, повний провал. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.

2. Смерть, загибель. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хана — див. кінець Словник синонімів Вусика
  2. хана — ХАНА́, виг. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів кінець, загибель, смерть; амба. – Кому амба? Кому хана? Як-то кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам (О. Бердник). Словник української мови у 20 томах
  3. хана — присудк. сл. Кінець. Усьому доброму приходить колись хана (Ю. Андрухович). То ж думав справді я тоді, що ведмедю хана («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу