хана
ХАНА́, виг.
Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів кінець, загибель, смерть; амба.
– Кому амба? Кому хана? Як-то кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хана — див. кінець Словник синонімів Вусика
- хана — присудк. сл. Кінець. Усьому доброму приходить колись хана (Ю. Андрухович). То ж думав справді я тоді, що ведмедю хана («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
- хана — (-и) ж., також у знач. безос.-пред., кому; крим., жрм. 1. несхвальн. Кепський стан справ, повний провал. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484. 2. Смерть, загибель. БСРЖ, 642; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484. Словник жарґонної лексики української мови