1. Словник жарґонної лексики української мови

хімік

(-а) ч.

1. нарк. Людина, яка готує наркотики у підпільній лабораторії. Хімік-лірик — студент-хімік, який виготовляє наркотики (ПСУМС). БСРЖ, 647.

2. крим. В'язень, який відбуває покарання на примусових роботах (не обов'язково хімічного профілю). БСРЖ, 647; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 490.

3. жрм. Шахрай. БСРЖ, 647; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 490.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хімік — хі́мік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хімік — ХІ́МІК, а, ч. 1. Фахівець із хімії. До хімії та хіміків протягом багатьох віків ставилися з презирством та зневагою (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. хімік — -а, ч. 1》 Фахівець із хімії. || розм. Викладач хімії. || розм. Студент хімічного факультету. 2》 Працівник хімічної промисловості. 3》 перен. Про хитрувату, скритну людину, яка щось махлює, хімічить (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хімік — ХІ́МІК, а, ч. 1. Фахівець з хімії. — Наше село не таке, як ви думаєте. За роки Радянської влади в ньому виросло багато інтелігенції — лікарів, інженерів, педагогів. Є вже вчені, агрономи, хіміки… (Довж. Словник української мови в 11 томах