хімік
ХІ́МІК, а, ч.
1. Фахівець з хімії.
— Наше село не таке, як ви думаєте. За роки Радянської влади в ньому виросло багато інтелігенції — лікарів, інженерів, педагогів. Є вже вчені, агрономи, хіміки… (Довж., І, 1958, 296);
Вона б уже була хіміком, бо пішла вона захищати Батьківщину з другого курсу хімічного інституту (Ви́шня, І, 1956, 313);
// розм. Викладач хімії;
// розм. Студент хімічного факультету.
2. Працівник хімічної промисловості.
Шахтарі, металурги, машинобудівники, хіміки, транспортники, будівельники і хлібороби, інтелігенція рапортують з’їздові про свої трудові подарунки, бажають успіхів його роботі (Матер. XXIV з. Компартії України, 1971, 120).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хімік — хі́мік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хімік — ХІ́МІК, а, ч. 1. Фахівець із хімії. До хімії та хіміків протягом багатьох віків ставилися з презирством та зневагою (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- хімік — (-а) ч. 1. нарк. Людина, яка готує наркотики у підпільній лабораторії. Хімік-лірик — студент-хімік, який виготовляє наркотики (ПСУМС). БСРЖ, 647. 2. крим. В'язень, який відбуває покарання на примусових роботах (не обов'язково хімічного профілю). Словник жарґонної лексики української мови
- хімік — -а, ч. 1》 Фахівець із хімії. || розм. Викладач хімії. || розм. Студент хімічного факультету. 2》 Працівник хімічної промисловості. 3》 перен. Про хитрувату, скритну людину, яка щось махлює, хімічить (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови