1. Словник жарґонної лексики української мови

чума

(-и) ж.; крим.

1. Повія. БСРЖ, 677; СЖЗ, 113; ЯБМ, 2, 541. // мол. Негарна дівчина. ПСУМС, 78.

2. Кокаїн. БСРЖ, 677; СЖЗ, 113; ЯБМ, 2, 541.

3. у знач. вигуку. Вираження захоплення, захоплення.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чума — Чорна смерть, моровиця, <�морова> язва; П. (червона, бура) варварство, мрякобісся; ФР. погибель <н. чума його знає>. Словник синонімів Караванського
  2. чума — ЧУМА́, и́, ж. 1. Гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чума — чума́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чума — И, ж., знев. 1. Негарна, огидна дівчина. Фу, оце чума. Як з такою можна зустрічатися? 2. Азіат. Я не хочу мати справи з чумою. Не довіряю їм. Словник сучасного українського сленгу
  5. чума — -и, ж., мед., вет. 1》 Гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій. 2》 перен. Надзвичайно небезпечне, згубне соціальне явище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чума — Особливо небезпечна, гостра інфекційна хвороба; збудник — паличка ч.; відзначається геморагічно-некротичними змінами в лімфатичних вузлах; бубонна і легенева форми ч. передаються блохами; в давнину смертельна, теп. лікується антибіотиками і сульфаніламідами; профілактичні щеплення. Універсальний словник-енциклопедія
  7. чума — ЧУМА́, и́, ж. 1. Гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. чума — Чума, -ми ж. Чума. А щоб на вас чума напала, матері вашій чорт! Ном. № 3731. ув. чумище. Чуб. І. 128. Словник української мови Грінченка