чума

ЧУМА́, и́, ж.

1. Гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій.

Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (І. Нечуй-Левицький);

Бубонна чума поширюється там, де є гризуни, що хворіють на чуму (щури, ховрахи, тарбагани та ін.), та їх блохи (з навч. літ.);

* Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Т. Шевченко);

* У порівн. [Прісцілла:] В єретиків жіноцтво пророкує, і шириться та єресь, мов зараза, вона страшна для церкви, мов чума, і зволікати ніколи з рятунком (Леся Українка).

2. перен. Надзвичайно небезпечне, згубне соціальне явище.

[Чимчикевич:] Находить велика пошесть, страшна чума [єзуїти], котра може змести нас з лиця землі (І. Франко).

(1) Кори́чнева чума́, зневажл. – про фашизм.

“Прапороносці” – роман про красу і велич .. людини, яка врятувала світ від коричневої чуми (В. Козаченко).

◇ Нена́че (як) від (од) чуми́ тіка́ти (утіка́ти, шара́хатися, шара́хати, саха́тися і т. ін.) див. тіка́ти;

(2) Чума́ б [його́ (тебе́, вас і т. ін.)] забра́ла <�Чума́ його́ (тебе́, вас і т. ін.) забери́> лайл.:

а) уживається для передачі незадоволення ким-, чим-небудь, бажання позбутися кого-, чого-небудь.

– Давайте другого [пораненого]! Він теж може вмерти, ми залишимось без свідків! Чума вас забери! (Ю. Яновський);

– Чума б тебе забрала за таку роботу (з наук.-попул. літ.);

б) уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь.

Я перемагаю страх, бо я хоробра людина. І сержант в мене попереду хоробрий .. Орлюк, чума б його забрала (О. Довженко);

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) чуми́, зі сл. боятися, жахатися і т. ін. – дуже сильно, надзвичайно.

Щоправда, він міг зовсім одібрати в його [сина] хазяйство і знову почати самому хазяйнувати, дак тоді повстала б у сім'ї сварка та незлагода, а дід Дорош цього не любив і, як чуми, страхався (Б. Грінченко);

[Микита:] Чого ж ви дивитесь на мене? Плюйте ж на бродягу, каміннєм [камінням] у нього жбурляйте... Жахайтесь його, як чуми! (М. Кропивницький).