1. Словник жарґонної лексики української мови

шабашка

(-и) ж.; крим., жрм. Робота вигідна, "ліва". — Нічого з ним не сталося. Шабашку кінчає... (О. Костенко, Спокуса); З'ясувалося, документи в нього викрав нечистий на руку земляк, напарник по "шабашці" <...> (Україна і світ сьогодні, 2000, № 4). СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 543.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шабашка — ШАБА́ШКА¹, и, ж. Дошка. Чомусь згадались найперше оті корпуси комбінату, що за дамбою ліворуч, як іти до Дніпра, за отим парканом колючим, що через нього Сьома дошки-шабашки тягає (О. Гончар). ШАБА́ШКА², и, ж., прост. Словник української мови у 20 томах
  2. шабашка — шаба́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови