1. Словник жарґонної лексики української мови

шаровик

(-а) ч.; мол.; несхвальн. Людина, яка отримує щось даром або за чужий рахунок. За покликанням це були істинні "шаровики", себто вміли жити за чужий кошт, прилипаючи до будь-яких компаній, де їм могла перепасти дещиця (В. Тарнавський, Міські мотиви). БСРЖ, 684.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаровик — А, ч. 1. Той, хто втікає від виконання роботи, лінується. Він вічний шаровик: що хочеш доручи — буде робити в останній день. 2. Успішна людина, везунчик. Типовий шаровик: щастя з неба падає! Словник сучасного українського сленгу