1. Словник жарґонної лексики української мови

шнир

(-я) ч.; крим. Днювальний у бараці. Ця ничка не була функціональною — про неї знали в зоні всі — від "шниря" до "хазяїна" (О. Червінський, Ничка). БСРЖ, 698; СЖЗ, 116; ЯБМ, 2, 568.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шнир — Шнир, -ру м. Въ выраженіи: до шниру. 1) ? Треба всякую папіру підвести як раз до шниру, підвести все під закон. Котл. Од. 491. 2) До тла, до конца. Згорів до шниру. Лохв. у. Словник української мови Грінченка