1. Словник жарґонної лексики української мови

щучка

(-и) ж.; крим. Плоскогубці. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118; ЯБМ, 2, 581.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щучка — [шчучка] -чкие, д. і м. -уц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  2. щучка — ЩУ́ЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до щу́ка. – А я сомка кілограмів на три зачепив і щучку трохи більшу (О. Копиленко); – Ех, я щучок маленьких люблю ловити! (О. Донченко). ЩУ́ЧКА², и, ж., бот. Те саме, що щу́чник. Словник української мови у 20 томах
  3. щучка — щу́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. щучка — -и, ж. Зменш. до щука. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щучка — ЩУ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щу́ка. — А я сомка кілограмів на три зачепив і щучку трохи більшу (Коп., Як вони.., 1961, 152); — Ех, я щучок маленьких люблю ловити! (Донч., VI, 1957, 263). Словник української мови в 11 томах
  6. щучка — Щучка, -ки ж. ум. отъ щука. Словник української мови Грінченка