щучка
ЩУ́ЧКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до щу́ка.
– А я сомка кілограмів на три зачепив і щучку трохи більшу (О. Копиленко);
– Ех, я щучок маленьких люблю ловити! (О. Донченко).
ЩУ́ЧКА², и, ж., бот.
Те саме, що щу́чник.
При первинному освоєнні новоосушених земель, особливо на дерновоглейових, карбонатних і болотних ґрунтах, вкритими купинами осоки або щучки дернистої, правильний обробіток ґрунту має вирішальне значення (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щучка — [шчучка] -чкие, д. і м. -уц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
- щучка — щу́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щучка — (-и) ж.; крим. Плоскогубці. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118; ЯБМ, 2, 581. Словник жарґонної лексики української мови
- щучка — -и, ж. Зменш. до щука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щучка — ЩУ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щу́ка. — А я сомка кілограмів на три зачепив і щучку трохи більшу (Коп., Як вони.., 1961, 152); — Ех, я щучок маленьких люблю ловити! (Донч., VI, 1957, 263). Словник української мови в 11 томах
- щучка — Щучка, -ки ж. ум. отъ щука. Словник української мови Грінченка