1. Словник української мови у 20 томах

щучник

ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот.

Багаторічна трав'яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках.

Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щучник — щу́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. щучник — -у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина; злак, що росте на берегах річок і луках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. щучник — ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав’яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб Укр., 5, 1966, 24). Словник української мови в 11 томах