1. Великий тлумачний словник сучасної мови

щучник

щу́чник

-у, ч., бот.

Багаторічна трав'яниста рослина; злак, що росте на берегах річок і луках.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щучник — ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. щучник — щу́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. щучник — ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав’яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб Укр., 5, 1966, 24). Словник української мови в 11 томах