щучник
ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав’яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках.
Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб Укр., 5, 1966, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щучник — ЩУ́ЧНИК, у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- щучник — щу́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- щучник — -у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина; злак, що росте на берегах річок і луках. Великий тлумачний словник сучасної мови