амен

а́мен (амінь) кінець (ст)||аменус

◊ забути на амен цілковито забути; нічого не пам'ятати (ср, ст)

◊ заткати на амінь заціпити, відібрати мову (ст): А тепер вас заткало на амінь! (Авторка)

◊ на амен (амінь) цілковито, до кінця (ст): При тому мій неоціненний пан інструктор зміряв мене таким страшним, конспіраційним поглядом, що в мене душа завмерла на амінь! (Керницький)