1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

викінчити

ви́кінчити 1. завершити, закінчити (ср, ст): Викінчу порядки, а щойно по тому варитиму зупу (Авторка)

2. убити (ср, ст): Йо!.. Ми його викінчимо. Пам'ятаєш молодого Мілька на “Березовій Ямі”? Тут буде таке саме. П'ять хвилин – і кінець (Нижанківський)|| = забити

3. знищити, погубити, морально знесилити, виснажити (ср, ст): Парторг Шепітько була основним організатором під час суду над професором Барвінським. Мама часто приходила з роботи і зітхала: “Шепітько мене хіба викінчить” (Крушельницька)||вимаґлювати

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викінчити — ви́кінчити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викінчити — див. викінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викінчити — ВИ́КІНЧИТИ див. викі́нчувати. Словник української мови у 20 томах
  4. викінчити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. викінчити — Ви́кінчити, -кінчу, -кінчиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. викінчити — ВИ́КІНЧИТИ див. викі́нчувати. Словник української мови в 11 томах
  7. викінчити — Ви́кінчити см. викінчувати. Словник української мови Грінченка