1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

виперти

ви́перти 1. витіснити (м, ср, ст): Вулиці були повні вояків у німецьких уніформах, на перехрестях стояли вже декілька тижнів таблиці, що вказували нові німецькі “дінстштелле”, над крамницями лиш де-не-де видно ще було вивіски “Гастрономів”, “Бакалій” і “Промторгів”, що їх вже поволі виперли нові вивіски, які нагадували мешканцям, що настав новий порядок (Лисяк)

2. Знев. Вигнати (ст)|| = викинути

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виперти — ви́перти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виперти — [випеиртие] -пру, -преиш; нак. -прие, -пр'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. виперти — див. випирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виперти — ВИ́ПЕРТИ див. випира́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. виперти — дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) з кого. Хто-небудь помер, загинув. — Я б п’ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив (А. Хижняк); (Микита:) Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!.. Фразеологічний словник української мови
  6. виперти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. виперти — Ви́перти, див. випира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виперти — ВИ́ПЕРТИ див. випира́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. виперти — Ви́перти, -ся см. випірати, -ся. Словник української мови Грінченка