1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

витручувати

витру́чувати 1. штовхати у плечі, давати стусанів (ст)||бухати, дзюґати, штуркати (штурхати)

2. проганяти (ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витручувати — витру́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. витручувати — -ую, -уєш, недок., витрутити, -учу, -утиш, док., перех., діал. 1》 Виганяти. 2》 Виривати, відбирати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витручувати — ВИТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУТИТИ, учу, утиш, док., кого, що, діал. 1. Виганяти, виштовхувати. Як не витрутив, то випхав (Номис); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (М. Коцюбинський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. витручувати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  5. витручувати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. витручувати — ВИТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУТИТИ, учу, утиш, док., перех., діал. 1. Виганяти. Як не витрутив, то випхав (Номис, 1864, № 8031); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (Коцюб., III, 1956, 9). 2. Виривати, відбирати що-небудь. Словник української мови в 11 томах